Фільм «Догмен» став своєрідним поверненням Люка Бессона в режисерське крісло після кількарічної перерви. Це повернення вийшло вдалим, хоча й далеким від ідеалу.
Коротко кажучи, «Догмен» розповідає про те, як людина може стати месником за допомогою собак. Однак ця розповідь значно глибша, й торкається різних тем. В тому числі мова заходить про психологічне здоров’я. Як окремого індивіда, так і людства в цілому.
Головний герой Дуглас (Калеб Лендрі Джонс) – інвалід, який з дитинства любить тварин і спілкується з ними краще, ніж із людьми. Його життя сповнене страждань і несправедливості, і він вирішує помститися тим, хто його ображав. Для цього він використовує свою зграю вірних псів, які виконують його накази.
Фільм Люка Бессона не претендує на реалізм чи логіку, він швидше схожий на комікс чи казку. Сюжет сповнений нестикування й абсурду, зате динамічний і різноманітний. Фільм то захоплює драматичними сценами, то занурює у безвихідь. Все це супроводжується яскравою картинкою та музикою Еріка Серра. Хоча фільм також позиціюється як бойовик, фактично бойових сцен тут кіт наплакав. Це краще психологічний трилер.
«Догмен» — це фільм про людське падіння та суспільне зло, але й про вірність і дружбу. Герой Дуглас не є ні позитивним, ні негативним персонажем, він жертва обставин, яка обрала свій шлях. Калеб Лендрі Джонс чудово впорався зі своєю роботою та відтворює проникливий й переконливий образ. Собаки Дугласа — це не просто знаряддя помсти, а справжні друзі, які розуміють його краще, ніж будь-хто в цьому житті. Фільм змушує замислитися над тим, як ми ставимося до інших людей і тварин, і які наслідки можуть мати наші вчинки.
«Догмен» — це не найкращий фільм Люка Бессона, але й далеко не найгірший. Це фільм для тих, хто любить собак та не боїться експериментів. Це фільм, який може сподобатися чи не сподобатися, але не залишить байдужим. Його варто подивитись, хоча б через представлення Дугласу у виконанні Калеба Лендрі Джонса.
Оцінка «Догмен»: 7 з 10.
